businka_lisa

 Добре, що з нападами паніки я звикла боротися вже давно з допомогою дихання. Навіть уві сні, коли стає погано, то починаю дихать раніше, ніж прокидаюся.

Так і сьогодні вночі. Щось було не так, погано щось. Але сили на встати, промірятися або навіть розбудити Петровича, - не було, тільки дихати. Прийшлося робити це досить довго, поки не відчула, що попустило.

Вранці хотіла іти "в поле", але внутрішній безлад не дав. Слабкість. Сіла виймати кісточки з вишень. Потім вибрала торішні ягоди кизилу і змішала їх з нарізаними яблуками. Яблук білого наливу зі старої яблуні падає багато. Покипіли - відставила, завтра доварю і закатаю, як благополучно. Бо заболів мій стеноз, прийшлося пити пігулку. Попустило. 

Вчора поливала, то сьогодні можна пропустить, хоча спека пекельна. Як благополучно, то завтра зрання зроблю. А для цього треба зробити заготовки на салат і картоплю. Молоду вже копаємо. Картопля хороша, крупна. Ну, в серпні подивимось на врожай. 

Завтра як зумію, то поллю і буряк, бо він потерпає, треба б і обгорнути, але тут як карта ляже. Точніше, як здоров'я. Бо щось воно не дуже.

Життя прекрасне, дожити б до перемоги.